Лузер отримує все! *

Група АББА поклали на музику такий вираз: 

"переможцю дістається все!"

Саме так ми іноді відчуваємо, а з мирської точки зору це взагалі усталена істина. Згідно емпіричних даних доведено, що людина, яка народилася в нещасливій сім'ї, де у достатній мірі не проявляють турботу, швидше за все буде позбавлена хорошого життя, у порівнянні з людиною, яка народилася в дбайливій і щасливій сім'ї. Важливо пам'ятати, що спроможність, догляд та піклування не залежать від рівня заможності, але бідність може завадити батькам належно попіклуватися про дитину матеріально.

Я буду першим, хто визнає, що цей світ несправедливий. Проживаючи в найбіднішій країні Європи, я бачу цю реальність кожен день, і я хотів би зробити більше. Як же тоді я смію говорити публічно, що "лузеру дістається все!"?

Тому що це духовний принцип. Ісус проголосив, що я знаходжу життя, втрачаючи його (1). Я вірю, що Бог створив мене для спілкування з Ним, але й Він також довірив мені контроль над власним життям. Аби знайти своє життя в Ньому, потрібно втратити контроль над своїм життям і віддати його Йому. На хресті Ісус промовив: "Отче, у твої руки віддаю духа мого!"(2) – Він втратив своє життя, переміг смерть і знайшов життя не лише для Себе, але і для всіх, хто вірить в Нього.

Те, що "лузеру" дістається все можна підтвердити також наступним віршем:

"Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного,
а все й у всьому - Христос.”
Колосянам 3:11

Однак навіть народи, які називають себе християнами, й ті церкви і окремі християни борються з жадібністю. Жадібність вважається одним з семи смертних гріхів, і я вважаю, що вона є причиною більшості проблем, з якими ми зіштовхуємося сьогодні в світі, зокрема з такими нещастями, як війни, злидні та кліматичні кризи. Я переконаний, що якби ми як особистості, спільноти і нації були готові "втратити", віддаючи замість жадання до накопичування, життя кожного б стало краще. 

Тож, так, я вірю, що "лузеру дістається все!'

"Манна" на сьогодні:

Ми здобуваємо, втрачаючи!

-----------------------------------------
* Найслабша команда! -  "Заклик до прояву безцінного милосердя"
(1) Матвія 16: 25
(2) Луки 23: 46

Куди поділися всі "великі"?

Йордіс не була моєю "тіткою" з точки зору родинних звязків. Проте діти, які ходили до Недільної школи в кінці 1950-х років у групу дошкільнят у місті Ставангер, називали її "тітка Йордіс". Я не знаю напевно скільки років вона служила, але думаю, що більшу частину свого життя. Для мене вона завжди була "старою", але дуже важливою людиною. 

Мені було всього чотири роки, коли ми переїхали з міста, тому що батьки навчалися на офіцера у "Школі Битви". Однак я знаю, що "тітка Йордіс" пам'ятала мене, молилася за мене, і кожен раз, коли я повертався у відпустку, ми з нею спілкувалися - і я був одним з багатьох, хто отримував від неї турботу. Навіть коли вже був дорослим і сам став офіцером, я відчував, що хтось мене помічає, любить та підтримує. Я не думаю, що колись їй спадало навіть на думку таке, що вона була однією з великих у Божому Царстві, але коли я прочитав, що сказав Ісус, я вірю, що вона саме такою й була:

Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає;
а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав,
 Бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”
Луки 9:48

Слова генерала Педдла викликали в мене спогади про неї : "Заклик піднімати та виховувати кожне покоління", що є першим пунктом заклику до відповідальності (1). Слава Богу, ми все ще знаходимо людей, які готові брати участь і брати на себе відповідальність за дитяче служіння. Проблема полягає в тому, що вони "занесені у Червону книгу", оскільки належать до вимираючих видів, особливо коли мова йде про довготривале "присвячення тітки Йордіс".

Не так вже й важко залучити людей до участі в одноразовому заході. Проте, в суспільстві "фаст фуду", де найвищою цінністю, до якої варто прагнути, є перевага безлічі варіантів вибору – все ще потрібні люди, які готові сказати: “я готовий приймати та інвестувати в дітей!”

"Манна" на сьогодні:

"Приймай Ісуса, приймай!"

-------------------------------------
(1) Заклик піднімати та виховувати кожне покоління: Ми повинні взяти на себе відповідальність за дітей, молодь та нових лідерів – оснащення, виховування, надання можливостей та зрощування учнів нашої теперішньої та майбутньої Армії Спасіння.

"Мистецтво очікування" – важлива стратегія

Частково перебування у "бойовій готовності"* - це відповідь на поклик Духа. Ісус почав вчити про Святого Духа з самому початку навчання учнів. Ісус ясно говорив, що Святий Дух - це найкращий дар, який може дати Його Батько:

"Якщо ж ви, хоч і злі, знаєте, як давати добрі дари своїм дітям, тим більше Отець ваш Небесний дасть Святого Духа тим, хто просить його!”
Луки 11:13

У 1972 році коли я пережив у своєму житті Святого Духа як справжню силу, цей вірш став одним з моїх улюблених. Коли через кілька років я став батьком і бажав кращого для своїх дітей, цей вірш справив на мене ще більший вплив. Проблема в тому, що Бог ніколи не втручається в особисте життя Своїх дітей. Ми повинні попросити Його дати нам Дух Святий, точнісінько як Ісус навчав своїх учнів. Тому може здатися дивним, що прямо перед Своїм вознесінням на небеса, Він сказав:

Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули"
Дії Апостолів 1:4

Однак дуже дивно, якщо я розглядаю "мистецтво очікування" як пасивну стратегію. Навряд чи можу уявити собі щось жвавіше за дітей, які на Різдво чекають саме тієї миті, коли можна розгорнути подарунки. Очікування в Біблії більше пов'язано з очікуванням, просто лиш тому, що я чекаю чогось, що має здійснитися в моєму житті. В розповіді про Хрестителя Лука писав, що "люди чекали з нетерпінням і все в серці своєму задавалися питанням, чи Може Іван бути месією" – від Луки 3:15.

Бог залишив прийняття Святого Духа на мій власний розсуд та ініціативу . Стратегія полягає в тому, щоб молитися і чекати "вичікувально" – адже Бог вже виконав свою частину через вилив свого Духу.

"Манна" на сьогодні:

Я очікую, що Святий Дух буде говорити і вести - зараз!

----------------------------------
* Заклик генерала Педдла

«Я думаю, нам потрібно бути готовими до того що Бог бажає зробити з нами та через нас. Це заклик до молитви, заклик до святості та заклик до готовності вступити у боротьбу зараз. Це заклик вкрай нагальний і не можна його знехтувати. Чоловіка, жінкам та дітям потрібен Ісус».

Молитва - більше, ніж прохання

Минулого тижня я ділився деякими думками стосовно молитви, і додав послання від генерала Брайана Педдла (1) із закликом до молитви. Якщо ви читали запис минулого тижня, ви, ймовірно, пам'ятаєте, що я просив вас поміркувати над цим віршем протягом тижня:

Просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
Луки 11:9-10 

Читачам Біблії ці вірші знайомі, але багато хто думає, що це три вирази одного того ж змісту - так званий "плеоназм". Я думаю, що це припущення є помилковим. Вже в першому вченні про молитву Ісус ясно дав зрозуміти, що молитва - це щось більше, ніж просто прохання. На жаль, наші молитви дуже часто обмежуються проханням Бога про щось. Однак сутність молитви полягає також у пошуку.

Я дійсно не люблю шукати речі, які не можу знайти, але люблю відкривати для себе нові речі. Тому стає набагато цікавіше думати, що: Молитва-це шлях відкриттів, і в цій подорожі я весь час буду знаходити нові речі, які важливі для мого розвитку. Я дізнаюся більше про Бога і більше про себе. Крім того, суть молитви полягає в тому, аби стукати.

Ісуса не залишила байдужим наполегливість - також в молитві. Звичайним прикладом є притча про наполегливу вдову (2). Я часто використовую ілюстрацію гри, в яку я іноді грав разом з іншими дітьми, коли ще був хлопчиком – гра називалася Рима на норвезькій; і я гадаю, що переклад на англійську "стукати і знущатися" підійде. Ми просто стукали у випадкову двері, тікали, ховалися і копіювали вираз обличчя тієї людини, коли та розуміла, що це жарт/ витівка. Не дуже чемно, але дітям весело…

Молитва стукає у двері Бога і залишається біля дверей, поки вони не відчиняться. У багатьох відношеннях стук відбувається з обох сторін дверей (3). Сюди відноситься також молитва про те, щоб Господь увійшов у двері мого серця. На щастя, Він теж наполегливий!

"Манна" на сьогодні:

Я буду продовжувати стукати!

-----------------------------------------
(1) Я думаю, нам потрібно бути готовими до того що Бог бажає зробити з нами та через нас. Це заклик до молитви, заклик до святості та заклик до готовності вступити у боротьбу зараз. Це заклик вкрай нагальний і не можна його знехтувати. Чоловіка, жінкам та дітям потрібен Ісус».

Генерал Брайан Педдл(2) Луки 18:1-8
(3) Обявлення 3:20

Зараз саме той час

Вже кілька днів, як ми у 2019 році. А Новий рік завжди змушує мене задуматися про час. Один з уривків Біблії, який я полюбляю перечитувати знову і знову - це особиста місія Ісуса, просто тому, що Його місія - моя місія (1). Ісус сказав:

Господній Дух на мені проголошувати, що час прийшов - ювілейний сезон благодаті Вічного.
Луки 4: 19 (англійський переклад Біблії The Voice version)

У багатьох перекладах говориться, що Ісус прийшов проголосити "рік милості Божої – рік благодаті. Однак, час = це не минуле, ані майбутнє; час - це завжди "зараз"!

Бог великий "Я є" = Бог "Вічний зараз". Павло відкрив це для себе та написав:

Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння
2 Коринтян 6:2б

З цієї причини я можу молитися: "Тепер я тут, Бог, і я знаю, що Ти теж тут, і я знаю, що це сприятливий час благодаті!”

"Манна" на сьогодні:

Благодать в тому, що "зараз" це завжди відповідний момент!

------------------------------------
(1) Це місія всіх учнів, адже як Бог послав Ісуса у світ, Ісус посилає нас у світ - див.Івана 20:21

«...без нас Бог не буде діяти»

В основі цього заголовку лежить остання частина знаменитого висловлення Святого Августина:

Без Бога ми не можемо, а без нас Бог не буде!'

Перша частина цитати має непохитну біблійну основу. У притчі про виноградину, Ісус акцентував увагу на важливості принесення плодів та стверджував:

«без Мене ж ви нічого чинити не можете»
Івана 15:5б

Безсумнівно, Бог може й без нас діяти. Коли фарисеї попросили Ісуса докорити учням, які хвалили Його, коли у неділю перед Пасхою Він входив у Єрусалим, на що Ісус відповів:

«Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.»
Луки 19:40

Однак Августин був правий, Бог хоче трудитися в нас і через нас (1). Багато років тому я слухав промову Білла Хаймса на тему проголошення "Жодне каміння не кричатиме замість мене!". Це людина, яка присвятила Богу всі свої таланти та все, ким він був, і його заява має авторитет (2). Вільям Бут мав таке ж переконання та посвяту, тому він міг сказати: "Я є рух Бога!"

Коли я думаю про "рух Бога", переді мною виникає образ шахматної дошки. Під час мого першого року навчання в ІПО у 1974 році, кадети другого курсу сесії "Солдати Хреста" підготували виставу на рукопокалдення, що відбувалося у великому концертному залі " Алберт Холл". Вистава проходила у сопроводі музичної композиції "Духовна війна"(3), яку виконував Міжнародний оркестр під час імітації гри кадетів у шахи, що є символом боротьби між добром і злом. Спектакль був потужний. 

Проте, духовна війна - це не вистава; це реальність. Без Бога ми нічого не можемо, а без нас Бог не буде діяти!' Ми - рух Бога у цьому світі в наш з вами час, а це передбачає боротьбу за допомоги зброї любові. Надзвичайна краса хреста полягає у його свідченні про любов, що перемагає зло. Це свідчення досі є змістом Божого руху в нас і через Його послідовників 2000 потому.

Сьогоднішня "манна":

Рух Бога завжди залишається рухом любові.

-------------------------------------
(1) див.: Третій революційний рух!
(2) Білл Хаймс є композитором і автором пісень. Його пісню "Все, ким я є" співають по всьому світі.
(3) Фанати духової музики впізнають цю красиву та вибагливу композицію Рея Стедмана Аллена, яка була написана до сторіччя Армії Спасіння у 1965 році.

Чотири фактори, що впливають на рух

Коли я минулого тижня писав про запал, я вам представив перший з чотирьох важливих факторів значення моєї місії як послідовника Христа:

1) Запал2) Особистість3) Таланти4) Духовні дари

Все це є частиною моєї ознаки учня. Сьогодні я хочу поділитися з вами деякими думками про особистість/ характер. Коли я читаю, як Ісус обирав дванадцять учнів, яких Він повинен був навчати протягом трьох років, я так радію, усвідомлюючи наскільки різноманітні особистості вони були. Гарно дякую Луці за нагадування про те, що

з Ним Дванадцять були, та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло, і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.Луки 8:1б-3

Як і їхні колеги чоловічої статі, жінки дуже відрізнялися як характером так і соціальним положенням та статусом. Іноді я зустрічаю людей, рушійна сила яких послабилася, тому що вони стверджують: 

"Я не такий!" 

 Вони порівнюють себе з іншими християнами і думають, що їх особистість не підходить. Коли ми дивимось на групу перших послідовників, ми бачимо, що не виникало ніяких питань стосовно статусу, статі або особистості. Екстраверт та імпульсивний Петро міг легко ходити поруч з інтровертом Хомою, якому потрібен був час, аби знайти більше фактів, перш ніж рушити в повній готовності. Вони обидва були близькі до Ісуса – коли Хома рушив, він рухався у правильному напрямку. Іноді Петро теж рухався в невірному напрямку. Але все ж таки, усвідомлюючи, що він стояв на неправильному шляху, була можливість повернутися до Ісуса. У близьких відносинах з Ісусом, наші особистості будуть очищатися та її особливі якості не втратять свою красу.

Сьогоднішня "манна":

В Ісусі є місце для кожного.

---------------------------------------