Чи є "ім'я Ісуса" свого роду мантрою?

"Мантра" - це звук, пов'язаний з індуїзмом і буддизмом. Цей звук використовується для реалізації думки або мети. Це слово має кілька значень, наприклад, молитва, гімн або заклинання. Це повторення певного звуку або слова, яке повинно викликати певний ефект.

Цікаво, що Ісус неодноразово говорив молитися в ім'я Його.
Ось один приклад:

Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
Івана 14:14

Абсолютно ясно, що перші християни прийняли це вчення і практикували його. Вони вірили, що Ісус був серед них, коли вони зібралися в Його ім'я (1). Вони проголошували, що чудеса відбуваються через віру в ім'я Ісуса (2). Вони хрестили в ім'я Ісуса (3) і проголошували, що немає спасіння ні в якому іншому імені (4). Тим не менш, ніщо не вказує на те, що вони використовували це ім'я у формі мантри. Ім'я мало силу лише тоді, коли воно використовувалося через віру в Ісуса Христа. Якщо ім'я використовується поза такого контексту, воно може працювати проти своєї мети. Приклад цьому можна знайти в історії про сім синів Скеви, які намагалися вигнати злих духів в ім'я Ісуса, не пізнавши Його як Ісуса Христа (5).

Часто я вигукую "Ісус", але не як священний звук або магічну формулу, яка допоможе мені увійти в контакт з якимось божеством, що знаходиться поза мною чи в мені. Я використовую це ім'я, тому що вірю, що воно символізує все, що Бог може зробити для мене і через мене. Саме цим ім'ям прославляється Батько, бо воно підтверджує, що я вірю в Нього і у все те, що Він зробив для мене. Далі підтверджується, що віра пов'язана з Його ім'ям, а не зі мною.

Тому, коли генерал Педдл нагадує нам, що "наша місія – задовольняти людські потреби в ім'я Христа"(6) – це більше, ніж "священний звук" - вона робить наше служіння наріжним каменем місії Бога. В межах цілей даної місії нічого неможливо зробити поза Його ім'ям.

"Манна" на сьогодні:
Лише в ім'я Ісуса Христа!

-----------------------------
(1) Матвія 18: 20
(2) Дії 3:16
(3) Дії 2:38

(4) Дії 4:12
(5) Дії 19: 13-16 

(6) заклик генерала Педдла: Заклик до прийняття інших: Ми повинні бездоганно ставитися до всіх людей з повагою і милосердям, пам'ятаючи про нашу місію задовольняти людські потреби в ім'я Христа без будь-якої дискримінації.

"Мистецтво очікування" – важлива стратегія

Частково перебування у "бойовій готовності"* - це відповідь на поклик Духа. Ісус почав вчити про Святого Духа з самому початку навчання учнів. Ісус ясно говорив, що Святий Дух - це найкращий дар, який може дати Його Батько:

"Якщо ж ви, хоч і злі, знаєте, як давати добрі дари своїм дітям, тим більше Отець ваш Небесний дасть Святого Духа тим, хто просить його!”
Луки 11:13

У 1972 році коли я пережив у своєму житті Святого Духа як справжню силу, цей вірш став одним з моїх улюблених. Коли через кілька років я став батьком і бажав кращого для своїх дітей, цей вірш справив на мене ще більший вплив. Проблема в тому, що Бог ніколи не втручається в особисте життя Своїх дітей. Ми повинні попросити Його дати нам Дух Святий, точнісінько як Ісус навчав своїх учнів. Тому може здатися дивним, що прямо перед Своїм вознесінням на небеса, Він сказав:

Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули"
Дії Апостолів 1:4

Однак дуже дивно, якщо я розглядаю "мистецтво очікування" як пасивну стратегію. Навряд чи можу уявити собі щось жвавіше за дітей, які на Різдво чекають саме тієї миті, коли можна розгорнути подарунки. Очікування в Біблії більше пов'язано з очікуванням, просто лиш тому, що я чекаю чогось, що має здійснитися в моєму житті. В розповіді про Хрестителя Лука писав, що "люди чекали з нетерпінням і все в серці своєму задавалися питанням, чи Може Іван бути месією" – від Луки 3:15.

Бог залишив прийняття Святого Духа на мій власний розсуд та ініціативу . Стратегія полягає в тому, щоб молитися і чекати "вичікувально" – адже Бог вже виконав свою частину через вилив свого Духу.

"Манна" на сьогодні:

Я очікую, що Святий Дух буде говорити і вести - зараз!

----------------------------------
* Заклик генерала Педдла

«Я думаю, нам потрібно бути готовими до того що Бог бажає зробити з нами та через нас. Це заклик до молитви, заклик до святості та заклик до готовності вступити у боротьбу зараз. Це заклик вкрай нагальний і не можна його знехтувати. Чоловіка, жінкам та дітям потрібен Ісус».

Вперед!

Можна почути заклик «Вперед!» у різних контекстах. Можна почути його під час «тайм-ауту» на спортивній арені, коли тренер заохочує команду зробити ще ривок заради перемоги у матчі. Це висловлювання використовується на радах при прийнятті рішення і є завжди доцільним у контексті тіла Христового в цілому, та Армії Спасіння зокрема.

Грецьке слово, що Павло використовує у заохоченні нас «бажати гаряче духовних дарів» (1) – це те саме слово, яким називають 'четверту' з єврейських релігійних партій – Зелоти. Один з учнів Ісуса, Симон (не Петро), як вважається, виходець з цієї групи (2), і деякі вчені навіть вважають, що Павло мав безпосередній зв’язок з ними (3). Зелоти були запеклими борцями за те, в що вірили. Апостол Павло закликає нас до такого ж запалу.

Минулого тижня мій друг написав у відповідь на мої слова:

Я б хотів, що ще багато хто горів у Дусі та шукав дари Духа. На мій погляд, палати - це вибір кожної людини окремо. Вогонь розпалюється там, де є вибір стати учнем та відводити час на молитву.

Я повністю згоден; на що я у відповідь написав:

Це дуже важливо. Учні отримали Святого Духа та дари, тому що вони відчайдушно шукали і прагнули Духа. Я повинен взяти на себе ініціативу, аби Святий Дух міг використати Його ініціативу в мені ... Тому, що Дух Святий є Бог, і ознака Бога - це любов. Бог ніколи не нав’язується людині.

Отже, «Вперед!», насправді, це «іти вперед за Ним». Це означає віддавати себе Йому все більше і більше, тому що Ісус вже дав усього Себе мені – зокрема Дух. Іван Хреститель бачив це ще до того, як Ісус пожертвував усім, і описав це наступним чином:

Йому треба рости, мені ж маліти.
Івана 3:30

Так просто, але все ж таки так важко.

Сьогоднішня "манна":

Йти за Ним - це втратити себе, аби знайтися в Ньому.

--------------------------------------------------------
(1) 1 Кор. 14:1 – див. також: Які дари "ліпші"?  
(2) Мт 10:4, Дії 1:13
(3) По-перше - коли у своїх посланнях Павло говорить про цю групу, то він робить це з повагою. По-друге – він був войовничим у своєму переслідуванні перших послідовників Ісуса.

Які дари "ліпші"?

Безсумнівно, найліпший дар - це Святий Дух і Його палка любов (1), але до свого вчення про любов як ще кращого шляху, Павло писав:

Тож дбайте ревно про ліпші дари.
1 Коринтян 12:31

Про що він тут говорить? 

Перш за все, мушу визнати, що на мою думку трохи дивно спостерігати якусь ієрархію духовних дарів.

Тому що "ліпший дар" буде той, що мені найбільше потрібно в даній ситуації. Однак, зрозуміло, що Павло мав на увазі, коли закінчив своє чудове вчення про любов (2), тому що він продовжує наступним чином:

Змагайте до любови, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж - дару пророцтва
1 до Коринтян 14:1

...і він пояснює причину: "хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовляння, і на розраду (3).

Уважного читача Біблії не здивує, що Павло вважає пророцтво 'ліпшим даром'. Павло був грамотною людиною. Відносно закону він був Фарисеєм (4), і він навчався у Гамаліїла (5). Коли Павло зустрівся з Ісусом у видінні по дорозі в Дамаск, він осліп і його мусили вести в місто. Там Ананія відвідав його і пророкував йому. Ця подія підтвердила покликання й служіння Павла.

Павло міг би пов’язати все, що сталося з ним з пророцтв Старого Завіту, і він зробив ці пророцтва важливою частиною свого вчення та проповіді. Павлу часто пророкували люди (6), і він також використовував цей дар у своєму служінні (7).

У найближчі пару блогів я буду ще писати на тему «Дбати ревно про ліпші дари».

Сьогоднішня "манна":

Бог завжди промовляє! (8)

-------------------------------------------------------
(1) див.: Прагніть "дари" найкращим шляхом!
(2) 1 Коринтян 13
(3) 1 Коринтян 14:3
(4) Филип'ян 3:5
(5) Дії Апостолів 22:3
(6) Дії Апостолів 21:10-11
(7) Дії Апостолів 27:21-26
(8) Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. Псалми 49:1

Наскільки пильно я дбаю про духовні дари?

Я зустрічав багато християн, які говорять: 

"Я готовий до всього, що Бог дасть мені".

Це хороша позиція, але й вона одночасно є пасивною. Зокрема, тому, що в чому полягає воля Божа, і що Він вже дав очевидно. Коли я думаю про те, як я отримав спасіння, я знав, що Бог вже виконав свою частину. Я відкладав свою відповідь, але коли я, нарешті, був готовий, моя відповідь була активною: Я цілком довірився тому, що Він зробив та прийняв дар Його спасіння. Цей подарунок необхідно ще й розгорнути. В багатьох смислах його можна прирівняти до подарунків під ялинкою. Я знаю, що там буде подарунок для мене. Однак, навіть, якщо на подарунку стоїть моє ім’я, яка користь від нього, якщо я його не візьму, не розгорну та не почну користуватися їм.

Пильне дбання про духовні дари, до чого нас і закликає апостол Павло (1), передбачає активну участь з нашого боку. Мені потрібно «розгорнути» те, що Він вже дав мені. Бог приніс спасіння через те, що Ісус зробив на хресті, і Він дав Святий Дух та Його дари у день П'ятидесятниці, коли виповнилася Його обітниця:

І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло.
Дії Апостолів 2:17

Оскільки я включений до категорії хожу до складу "всяке тіло", я знаю, що також я відношусь до тих, на яких Дух зливається.

Я вважаю, що для Петра було настільки важливо, щоб всі неодмінно відчували себе частиною цього, що він цитував далі пророцтво Йоіла. Це підтверджує, що це не має нічого спільного зі статтю, віком чи соціальним статусом (2). Ти є частиною цього. На подарунку написано твоє ім’я, якщо ти сприймаєш людства.

Першим кроком при розгортанні подарунка Духа-це віра та визнання того, що дар вам вже даний. Для деяких віруючих прийняття цієї істини може духовно підкріпити, а для інших може стати це початком шляху з Духом, Який приносить підкріплення по мірі того, як ми рухаємося в Ньому і Він в нас. Хоча досвід може бути й цінним, головна мета злиття Духу - це плід, який Він приносить у змінені життя людей. Я буду писати на наступному тижні ще детальніше про розгортання «подарунків».

Сьогоднішня "манна":

Кожен день я вибираю ходити в і з Духом

----------------------------------------------
(1) 1 до Коринтян 12:31
(2) Дії Апостолів 2:17-18

Кому належить дар?

Викладаючи на тему духовних дарів, я зрідка використовую питальники, які розроблені в поміч людям для винайдення своїх дарів. Причина, чому вони стало рідким явищем, - я вважаю, зі- за того, що їх користь обмежена. Питальники хороші тим, що вони освітлюють цю тему; допомагають тримати фокус на важливому доступному ресурсі для всіх християн.

Проте, боюсь, що вони можуть обмежувати дію Духа Святого в нас і через нас, коли ми зосереджуємося на визначенні свого духовного дару. Тому що треба знати чи є духовний дар дійсно моїм даром.

Так, я знаю, що Петро сказав кривому:

Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!
Дії Апостолів 3:6

Але я переконаний, що Петро не вважав це своїм даром. Він був на 100% залежним від Духу.

Коли люди запитують мене чи у мене є якийсь духовний дар, я волію краще сказати "ні". Тому що навіть, якщо люди і зцілялися в результаті молитви, це ніяк не має нічого спільного зі мною. Якщо це було б так, тоді це б мало траплятися кожен раз, коли я молився за зцілення. Духовні дари належать Духу.

Павло на власні очі бачив зцілення кількох людей після своєї молитви за них, але я впевнений, що багато разів він не бачив очікуваного результату – я впевнений, що його молитви за шлунок Тимофія були безуспішними (1). Він сам також мав проблеми зі здоров'ям (2) – і, хоча я вважаю його 'колючка в тіло' відноситься до переслідування, на його молитви пролунала наступна відповідь: "Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі." (3)

Павло пророкував, але все одно, він усвідомлював обмеження:

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
1 Кор 13:9-10

Досконале ще попереду, але це не зупинило Павла, й не повинно стати перешкодою для нас у пошуках дарів, тому що:

Сьогоднішня "манна":

Дух досконалий, і саме в Ньому ми рухаємося.

---------------------------------------
(1) 1 Тимофія 5:23
(2) Гал. 4:13-15
(3) 2-е до Коринтян 12:9

Жадай "дарів" пречудовим шляхом!

Четвертим важливим фактор, що впливає на рух (1) є духовні дари. Ми читаємо, як учні використовували такі дари, і як Павло вчить про дари Духа в кількох своїх посланнях. Коли він писав до Коринтян, він висловлював свою вдячність Богу за них, заради благодаті Божої, дарованої їм у Христі Ісусі, і далі він пише:

Тому що в Ньому ви збагатилися усім, усяким словом і всіляким пізнанням, бо свідчення Христове утвердилося в вас, аж так, що ви не маєте нестачі в жодному даруванні, очікуючи з'явлення Господа нашого Ісуса Христа,
1 до Коринтян 1:5-7

Після того, як прочитуєш все послання, одразу стає зрозумілим, що навіть якщо у них і не було нестачі в жодному даруванні, вони не були зовсім досконалими. Сумно від цього, але в той самий час це тішить. Духовні дари - це не те, що ви отримуєте від тривалого, вірного служіння та святого життя. Я зустрічав людей, які починали пишатися своєю духовністю, усвідомлюючи свої духовні дари. По суті, це дари які дані людям по благодаті, за допомогою яких вони прославляють Бога, а не привертають до себе увагу.

З Діянь ми дізнаємося, що дари не можна купити (2), однак, апостол Павло закликає нас наступним чином:

Тож дбайте ревно про значніші дари, і я покажу вам шлях пречудовий.1 до Коринтян 12:31

Тим самим, що Павло прирівнює дари до пречудового шляху, він поміщає їх в саме служіння. Пречудовий шлях це той шлях, що описаний в розділі 13 – шлях любові.

Якщо я оперую духовними дарами без любові, то це буде некерована сила. Божа любов сильніше за будь-яку руйнівну силу. Людські наміри можуть бути найкращими, але якщо ними не рухає Божа любов, то в кращому випадку вони приведуть в нікуди. Зловживання духовною силою таке ж лихо, що й зловживання владою. Ось чому Бог також поважає вільну волю кожної людини. Для мене важливо констатувати подібні твердження, тому що я продовжуватиму писати на цю тему протягом деякого часу.

Сьогоднішня "манна"

Жадай "дарів" пречудовим шляхом !

---------------------------------------------------

(1) Ось чотири "внутрішніх" фактора:

1) Запал, 2) Особистість, 3) Таланти та 4) Духовні дари

(2) Розповідь про волхва Симона Дії 8:9-24

Нові виміри моєї сутності

Минулого тижня я писав, що в день П'ятидесятниці віруючі здобули нову сутність. Я не ухиляюся від цього твердження, а вірніше, вважаю, що вони були відроджені у первинний образ Бога, в якому Адам і Єва були створені. Коли у них з'явився первісток, він народився "за подобою Адама" після гріхопадіння (1).

У розповіді про те, що відбулося в "третьому русі", читаємо, що аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи:

"І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них."
Дії Апостолів 2:3

В цій історії дуже легко зосередитися на вогні, і я вважаю, що сам вогонь важливий. Проте, в ракурсі сутності, я думаю, що язик, подібно мовленню, є не менш важливим. Я маю на увазі не "фізичний акт" говоріння язиками (2), але унікальну мову любові, яка пов'язує віруючих, долаючи мовні бар'єри та географічні кордони.

Коли моя сутність у Христі містить у собі цю мову, рушійна сила ніколи не припиниться, тому що любов рухає мене вперед. Цей "внутрішній імпульс" не є обов'язком, а реакцією. Я люблю, бо я люблений ще більшою любов'ю - Самим Богом (3). Ось формулювання Павла з цього приводу:

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку.
2 Кор 5:14

Сьогоднішня "манна":

Коли любов міцна, у відповідь я рухаюся!

------------------------------------------
(1) Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім'я Сет. Буття 5:3
(2) говорити на язиках, тобто говоріння на вже існуючій або ангельській мові, може бути наслідком, однак це не самоціль. Особисто я часто говорю на язиках, коли молюся. Це мій дух говорить з Духом Божим в любові.
(3) Бог є любов. 1 Івана 4:8б

Третій революційний рух!

Два тижні тому я писав про Бога як "першоджерело рушійної сили", а фокус наступного блогу був зосереджений на тому, що Бог через Своє втілення у людині привів Своє творіння у рух. Навіть своїм послідовникам Він доручив: "Ідіть і навчіть".

Незважаючи на трирічний посилений курс навчання зі своїм Вчителем, учні не були готові відразу приступити до завдання. Спочатку їм довелося робити те, що Ісус просив їх робити:

"Не відходьте з Єрусалиму, а чекайте обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!"
Дії Апостолів 1:5

Після смерті та воскресіння Ісуса, учні зустрічались за зачиненими дверима, тому що вони мали страх перед юдеями. Вони обрали ту ж саму стратегію, коли повернулися до Єрусалиму після того, як Ісус вознісся на небеса. Проте, третій рух був ніби революція. Коли Святий Дух зійшов на них, ніщо не могло завадити їм говорити про те, що вони бачили, чули та пізнали (1).

• У першому русі Бог Батько рухався з людьми.
• У другому Бог Син рухався серед людей.
• У третьому Бог Святий Дух рухається в і через людей. 

Цей третій рух є життєво важливим для усвідомлення того, ким я є, як християнин. Тут мова йде про мою належність, як віруючого і яким чином це мене визначає. Бог продовжує рухатись зі мною і Дух рухається в мені та через мене, так аби я, як частина тіла Христового зміг рухатися серед людей у 2018 році. Третій рух є продовженням другого руху Бога, роблячи його присутність фізично відчутною по всьому світу.

Сьогоднішня "манна":

Де знаходиться учень, там й Бог!

-----------------------------------------------
(1) Діяння Апостолів 4:20