Нові виміри моєї сутності

Минулого тижня я писав, що в день П'ятидесятниці віруючі здобули нову сутність. Я не ухиляюся від цього твердження, а вірніше, вважаю, що вони були відроджені у первинний образ Бога, в якому Адам і Єва були створені. Коли у них з'явився первісток, він народився "за подобою Адама" після гріхопадіння (1).

У розповіді про те, що відбулося в "третьому русі", читаємо, що аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи:

"І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них."
Дії Апостолів 2:3

В цій історії дуже легко зосередитися на вогні, і я вважаю, що сам вогонь важливий. Проте, в ракурсі сутності, я думаю, що язик, подібно мовленню, є не менш важливим. Я маю на увазі не "фізичний акт" говоріння язиками (2), але унікальну мову любові, яка пов'язує віруючих, долаючи мовні бар'єри та географічні кордони.

Коли моя сутність у Христі містить у собі цю мову, рушійна сила ніколи не припиниться, тому що любов рухає мене вперед. Цей "внутрішній імпульс" не є обов'язком, а реакцією. Я люблю, бо я люблений ще більшою любов'ю - Самим Богом (3). Ось формулювання Павла з цього приводу:

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку.
2 Кор 5:14

Сьогоднішня "манна":

Коли любов міцна, у відповідь я рухаюся!

------------------------------------------
(1) Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім'я Сет. Буття 5:3
(2) говорити на язиках, тобто говоріння на вже існуючій або ангельській мові, може бути наслідком, однак це не самоціль. Особисто я часто говорю на язиках, коли молюся. Це мій дух говорить з Духом Божим в любові.
(3) Бог є любов. 1 Івана 4:8б